–ешетил≥вська

центральна районна б≥бл≥отека

 

Ѕ≥бл≥отека на стор≥нках прест

Ќа головну

≤стор≥¤

—елище сьогодн≥

ѕочесн≥ громад¤ни

ѕисьменники нашого краю

–ешетил≥вська весна

ћайстри –ешетил≥вщини

ѕоступово степ втрачаЇ ¤скрав≥ кольори первоцв≥т≥в ≥ вкриваЇтьс¤ суц≥льним зеленим килимом ≥з лучно-степового р≥знотравТ¤. ” червн≥ в рослинному покрив≥ панують злаки та кв≥туче р≥знотравТ¤.

†††††††††† —хили балки на початку л≥та син≥ють в≥д шавл≥њ пониклоњ, ¤ку ще називають Ђбабкамиї. Ќ≥би хвил≥, гойдаЇ в≥тер поникл≥ суцв≥тт¤ на довгих голих стеблах, при основ≥ ¤ких Ї розетка з великих темно-зелених листк≥в. —ус≥дн≥й схил прикрашаЇ куртина рослин ≥з попел¤сто-ср≥бл¤стими в≥д опушенн¤ листками та поодинокими ¤скраво-жовтими кв≥тками Ц це жовтець ≥лл≥р≥йський.

†Ѕарвистий килим утворюють рожев≥ висок≥ суцв≥тт¤ зал≥зн¤ка бульбистого, б≥л≥ китиц≥ дерев≥ю благородного; нер≥вном≥рно жовт≥ють суцв≥тт¤ молочаю степового. ƒо них дом≥шуютьс¤ групки малинових гол≥вок конюшини† альп≥йськоњ та жовтогар¤ч≥ суцв≥тт¤ пижмо звичайного.

Ќевелик≥ купки серед р≥знотравТ¤ утворюЇ струнка рослина ≥з сизувато- зеленим стеблом, при основ≥ ¤кого розвиваЇтьс¤ пучок вузько-л≥н≥йних листк≥в.  оли побачиш темно-рожев≥, скупчен≥ на верх≥вц≥ витонченого стебла у щ≥льн≥ пучечки, кв≥тки Ц в≥дразу њњ вп≥знаЇш Ц це гвоздика јндрж≥йовського, красун¤ п≥вденних степових д≥л¤нок.

†††† ѕри основ≥ схилу притулилас¤ кул¤стоњ форми рослина з др≥бними з≥рчастими бл≥до-ф≥олетовими кв≥тками. ÷е гон≥ол≥мон татарський.

√≥лочки волотевидних суцв≥ть п≥д час його кв≥туванн¤ дуже розчеп≥рен≥ ≥ загинаютьс¤ назовн≥,† утворюючи† ажурн≥† кул≥.† ƒо† того† ж† вон膆 так≥†† щ≥льн≥,†† щ не видн†† лист¤,††† ¤к円†† утворюЇ††††† прикоренев󆆆† розетку.†††  ул¤ста†† форма гон≥ол≥мону Ц пристосуванн¤†††† рослин膆† д† розс≥юванн¤† нас≥нн¤† восени. ¬≥тер† в≥дриваЇ† висохле† стебло† ≥††† котить†† його† по степу.

“ому гон≥ол≥мон татарський називають у народ≥ Ђперикоти-полемї.

†††††††††† Ќа посушливих п≥двищених д≥л¤нках схил≥в балки серед багатоповерхового р≥знотравТ¤† вид≥л¤ютьс¤ найвищ≥ рослини: рожев≥ кошики з б≥ло-повстистою обгорткою юринењ павутинистоњ, к≥льчаст≥ мутовки двогубих кв≥ток на високих розгалужених стеблах зал≥зн¤ка бульбистого та ≥нш≥ сухост≥йк≥ степов≥ рослини Ц дивина ф≥олетова, зал≥зн¤к колючий.

†††††††††† як ≥ в ≥нших рослин групи Ђперекоти-полемї, у зал≥зн¤ка колючого довгий головний кор≥нь проникаЇ в грунт на глибину 2 м. ¬≥д корен¤ в≥дходить близько 15 наземних пагон≥в розчеп≥рено-розгалужених майже в≥д основи. ” травн≥ завд¤ки щ≥льно скупченим численним г≥лочкам, густо вкритим довгасто-ланцетними листочками, рослини набувають вигл¤ду с≥рувато-зелених кущик≥в. Ќа початку червн¤ розкриваютьс¤ велик≥ рожев≥ кв≥тки, розм≥щен≥ к≥льц¤ми в пазухах листк≥в.

†††††††††† Ќа верх≥вках схил≥в п≥вденноњ експозиц≥њ зр≥дка зустр≥чаютьс¤ злаки Ц ковила волосиста та костриц¤ вал≥ська (типчак), стр≥мк≥ схили вкрит≥ суц≥льною попел¤сто-с≥рою ковдрою типовоњ степовоњ рослини Ц грудниц≥ волохатоњ.

††††††††††  овила, ¤ка ран≥ше дом≥нувала в украњнських степах, тепер лишилась переважно на запов≥дних територ≥¤х. “ому вс≥ види ковили занесен≥ до „ервоноњ книги ”крањни.

†††††††††† ” середньому ¤рус≥ травостою панують дерев≥й звичайний, полин дн≥провський.

†††††††††† —уц≥льною ковдрою вкривають подекуди грунт розетки довгасто-ел≥птичних густоопушених листк≥в подорожника степового. —кладений жолобкопод≥бно черешок листка спри¤Ї водопостачанню рослини; роса ≥ дощова вода ст≥кають по жолобку до корен¤. ƒр≥бн≥ кв≥тки утворюють цил≥ндричний колос, ¤кий зацв≥таЇ поступово знизу догори.

†††††††††† ¬ ботан≥чному заказнику ц≥кавою також Ї природна колекц≥¤ р≥дк≥сних астрагал≥в: шерстистокв≥ткового, довголистого, пухнастокв≥ткового.

†††††††††† јстрагал шерстистокв≥тковий, занесений до „ервоноњ книги ”крањни, вл≥тку набуваЇ повного розкв≥ту, утворюючи розлог≥ куртини з лежачими стеблами та висх≥дними кв≥тконосними пагонами.

†††††††††† јстрагал пухнастокв≥тковий вид≥л¤Їтьс¤ серед довгого лист¤ своњми великими жовтими головчастими суцв≥тт¤ми. ¬≥н пристосувавс¤ до нестач≥ вологи так: головний кор≥нь проникаЇ в грунт на глибину близько 1 м, а зовн≥ вс≥ органи рослини, нав≥ть в≥ночки кв≥ток, густо окутан≥ довгастими б≥лими в≥дстовбурченими волосками.

†††††††††† ќкр≥м лучно-степовоњ рослинност≥ в заказнику представлен≥ угрупуванн¤ широколистого л≥су та прибережно-водноњ й водно-болотноњ рослинност≥.† –озташований у сх≥дн≥й частин≥ заказника кленово-липово-дубовий л≥с Ц т≥нистий, ≥з дво¤русним деревостоЇм. ¬ерхн≥й Ђповерхї л≥су утворений дубом, а другий Ц липою та кленом гостролистим з дом≥шкою клена польового.

” травостоњ переважають з≥рочник ланцетовидний, осока волосиста, ¤глиц¤, копитн¤к Ївропейський.

¬ зат≥неному л≥с≥ п≥дл≥сок практично в≥дсутн≥й ≥ лише на узл≥сс≥ щ≥льну смугу утворюють терен, л≥щина та дика вишн¤.

†††††††††† ќснову рослинних угрупувань навколо струмка, м≥ж схилами балки створюють рог≥з широколистий, осока загострена, комиш л≥совий. ўе нижче, ближче до вологого грунту, болотн≥ рослини невеличк≥: калюжниц¤ болотна, г≥рчак земноводний, п≥дмаренник болотний. ¬елик≥ суц≥льно-жовт≥ д≥л¤нки утворюЇ жовтець отруйний.

“варинний св≥т заказника представлений ¤к степовими видами, так ≥ л≥совими. —теп вражаЇ не т≥льки барвист≥стю травТ¤ного килима, а й особливим пов≥тр¤м, ¤ке наповнюють своњми п≥сн¤ми птахи. “ут представлено види, типов≥ дл¤ лучних степ≥в Ц жайворонок польовий, плиска жовта, чекан лучний. Ќа¤вн≥сть у балц≥ окремих дерев (лох вузьколистий, верба ломка) та кущ≥в (шипшина звичайна) створюЇ умови дл¤ поселенн¤ таких птах≥в, ¤к синиц¤ велика, шпак. Ѕагато тварин,† у тому числ≥ птах≥в, мешкають у л≥с≥, на в≥дкрит≥й м≥сцевост≥, обаб≥ч струмка. “ак у л≥с≥ ми ви¤вили сороку, зозулю, сойку, ≥волгу, у† в≥дслоненн≥ глин знайшли багато помешкань ласт≥вки береговоњ. ≤з земноводних б≥л¤ води мешкають травТ¤на, гостроморда жаби, ропуха зелена.

ј ≥з плазун≥в на в≥дкритих лучно-степових д≥л¤нках схил≥в балки в значн≥й к≥лькост≥ зустр≥чаютьс¤ ¤щ≥рки прудка та зелена, в л≥совому масив≥ - вуж звичайний.† «вичайно, тваринний св≥т сучасних невеликих за площею вц≥л≥лих степових д≥л¤нок досить зб≥днений Ц не вистачаЇ степового простору.

†††††††††† Ќа в≥дкритих схилах балки у незначн≥й к≥лькост≥ мешкаЇ сл≥пак звичайний , ¤кий в≥дноситьс¤ до категор≥њ вид≥в тварин, що зникають у ™вроп≥. “ому його занесено до ™вропейського „ервоного списку. ¬ багатьох крањнах ™вропи в≥н зник унасл≥док докор≥нноњ трансформац≥њ природних м≥сць мешканн¤ та ≥нтенсиф≥кац≥њ землеробства. ” нас цей гризун поки що Ї досить звичним, а м≥сц¤ми нав≥ть шкодить пос≥вам. ѕроте вчен≥ занесли сл≥пака звичайного до списку вид≥в тварин, що охорон¤ютьс¤ на ѕолтавщин≥, оск≥льки на практиц≥ переконалис¤ Ц Ївропейськ≥ тенденц≥њ зниженн¤ чисельност≥ певного виду згодом повторюютьс¤ ≥ в нас.

ѕовернутис¤