БОТАНІЧНИЙ ЗАКАЗНИК МІСЦЕВОГО

ЗНАЧЕННЯ “НОВОДИКАНСЬКИЙ”

Дата виникнення: 11 ЖОВТНЯ 1994 РОКУ.

Вільний степ передо мною,

Повний чистої краси,

Зеленіє пеленою, -

Глянуть – міри не даси.

Степе рідний, честь і славу

Тобі маю піднести.

Павло Грабовський.

На триста десятому кілометрі автотраси Київ – Харків розташоване невелике мальовниче село Нова Диканька, засноване колись вихідцями з оспіваного Гоголем містечка. Кілька десятків будинків місцевих селян та дач приїжджих, переважно з Полтави, облиті навесні білим цвітом садків, а влітку потопають у зелені. Наповнене ароматом квітів травневе повітря розрізають мелодіями соловейки та іволги, а в розпеченому сонцем небі тремтливо звучить пісня степового жайвора.

Розташована Нова Диканька в низині, в околицях села багато балок, а нескінченні поля, помережані насадженими людиною лісосмугами, нагадують уважному спостерігачеві, що колись тут панувало степове царство.

В одній з таких балок, яка розміщена на південний схід від Нової Диканьки, розташований невеликий, розміром усього 51 гектар, ботанічний заказник місцевого значення “Новодиканський”

Розгалужена балка простягається із заходу на схід і має відгалуження в центральній частині на північ. Потрапити до заказника можна прямо з головної вулиці села.

Заказник “Новодиканський” створений 11 жовтня 1994 року рішенням Демидівської сільської ради, яке через кілька місяців затвердила сесія Полтавської обласної ради. Наукову характеристику заказнику дали співробітник Міжвідомчої комплексної лабораторії наукових основ заповідної справи Міністерства екологічної безпеки та Академії наук України кандидат біологічних наук Байрак О.М. та аспірант Інституту ботаніки ім.М.Г.Холодного Академії наук України Стецюк Н.О., які провівши в травні 1994 року польові дослідження околиць Нової Диканьки рекомендували створити тут ботанічний заказник.

Ботанічний заказник «Новодиканський» - один із найцікавіших природоохоронних об’єктів рідного краю. В ньому на порівняно невеликій території розгалуженої балки поєднані ландшафти лучного степу та широколистого лісу водно-болотної рослинності.

Рельєф балки сформувався, на нашу думку, переважно під впливом зовнішніх факторів, зокрема, внаслідок дії води та льодовикових брил під час дніпровського зледеніння. Подальший розвиток рельєфу балки проходив в останні тисячоліття завдяки процесам вивітрювання.

На території заказника є струмок, що починається з джерела в західній лісовій частині і закінчується біля дамби, штучно зведеної людьми для під’їзду до геологічного відслонення глин розташованого на південному схилі балки в центральній її частині. До створення заказника родовище активно використовувалося, в даний час це заборонено і промисел не ведеться.

Заповідний режим також суворо забороняє розорювання, випалювання, заліснення та будівництво. З господарської діяльності дозволяється помірний випас худоби та викошування рослинності з другої половини літа.

Ботанічний заказник “Новодиканський” створений з метою охорони місцезростання рідкісних угрупувань та видів степових рослин, занесених до Червоної книги України та тих, яких обмаль збереглося в області.

По своїй структурі заказник складається з двох частин - лісової західної та лучно-степової східної. Окрім того на основі вод струмка сформувалися угрупування прибережно-водної та водно-болотної рослинності, а його зволожуюча дія впливає і на степову флору.

Місцевість, в якій розміщений заказник, розташована на півдні Роменсько-Полтавського геоботанічного округу Лівобережного Лісостепу. Барвисте різнотрав’я відкритих схилів балки належить до природного комплексу різнотравно-злакового лучного степу із різноманітною флорою та рослинністю, яка, безперечно, є окрасою і найбільшою цінністю заказника. Природна степова рослинність збереглася нині лише на схилах балок та річкових долин, вузькими стрічками вододілів, а також на пагорбах.

І кожна степова ділянка, що збереглася до наших часів неповторна, має щось своє, особливе, потребує дбайливого ставлення та охорони.

Ранньою весною серед тогорічної пожовклої трави у верхній частині схилів балки заказника, на прогрітих сонцем ділянках, проглядають перші вісники весни – маленькі рожеві квітки степової мешканки брандушки різнокольорової. Сама рослина невеличка (6 – 8 см висотою). Більша частина її захована під землю: бульбоцибулина, коротке стебло та основна частина квітки – зав’язь, із якої потім утворюється плід. Великі (близько 5 см у діаметрі) ніжні бузково-рожеві квітки з’являються одночасно з пучком лінійно-ланцетних сизих листків і тримаються понад тиждень.

Пелюстки віночка виростають прямо із землі у вигляді нігтика з відгином. Плід – довгаста коробочка – утворюється під землею, а потім стебло витягується й виносить її на поверхню. Весь цей розвиток рослини відбувається протягом 3–х тижнів у квітні. Квітки брандушки дуже чутливі до негоди: набіжить дощова хмара – квітка закривається, а в ясну погоду розкривається широкою бузково-рожевою зіркою, яка, здається, дивиться на небо.

Внаслідок знищення природних місцезростань, масового збирання на весняні букети брандушка різнокольорова стала зникаючою рослиною. Тому вона включена до Червоної книги України та потребує охорони. У зниженій частині схилів білі острівці на весняному килимі утворила інша ранньовесняна червонокнижна степова рослина – шафран сітчастий. Здається, зіркоподібні білі квітки виткнулися прямісінько із землі.

Сонячне проміння і весняна волога швидко роблять свою справу, і на початку травня схили Новодиканського заказника вкриває різнобарвний килим степових рослин.

Повсюди – на фоні непоказних буруватих колосків осоки ранньої виділяються блакитні озерця тендітних суцвіть із дзвоникоподібних квіток гіацинтика блідого. На верхівках схилів неначе чарівник розкидав бризки веселки – плямки півників низеньких із витонченими рожевими та жовтими квітками.

У ранковому сонячному промінні мальовничий ландшафт балки надзвичайно яскравий. Наче вогники, горять-переливаються серед молодої зелені букети великих вогняно-жовтих квіток горицвіту весняного. Квітка горицвіту нагадує зірку з багатьма променями, що розкривається з появою сонця і завжди повернута до нього. Особливу чарівність надає рослині ніжне, тричі пірчасто-розсічене листя. Необхідність охорони горицвіту пояснюється складністю його розмноження. Життєвий цикл від появи насіння до цвітіння складає 8 – 10 років.

Повернутися