|
Решетилівська центральна районна бібліотека
|
|
Бібліотека на сторінках прест |
|
МИХНІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОРНІТОЛОГІЧНИЙ ЗАКАЗНИК.
Дата виникнення : 25 ЛЮТОГО 1980 РОКУ.
… Не хочу жодних висновків робити, Та думаю, що треба на землі Хоч клаптики маленькі зберегти, Де міг би стрепет звить собі кубло І де б могла рости срібляста тирса.
Максим Рильський
Решетилівщина – чудовий і неповторний мальовничий край. Слабохвилястий, сформований льодовиком рельєф, широчінь степових просторів, помережені лісо-смугами і гаями поля та тихоплинна, вкрита зеленими луками Говтва, обабіч якої місцями зустрічаються невеликі лісові масиви, створюють типовий полтавський пейзаж. В гамі різнобарвних відтінків природи нашого краю чільне місце посідає одне з найбільших в Полтавській області місць гніздування водоплавних птахів. Там де повільна Говтва, завдяки мілкому руслу, утворює навесні найширшу заплаву в краї, затоплюючи навколишні луки, здавна гніздувалися птахи, перед усім водоплавні. Цей великий масив лучно-болотної рослинності, що весною наповнюється радісним пташинним клекотанням знаходиться біля села Михнівка Решетилівського району Полтавської області. Михнівський державний орнітологічний заказник в 2000 році відзначив двад-цятилітній ювілей. Виник заказник завдяки Постанові Ради Міністрів Української РСР №32 ві 25 лютого 1980 року “Про доповнення, перемір державних заказників Українсьої РСР”, якою Рада Міністрів прийняла пропозицію Державного комітету Української РСР і утворила новий природоохоронний об”єкт. Територія Михнівського державного орнітологічного заказника розміщена на площі в 450 га і поєднує в собі як водно-болотні та лучні угіддя по обидва береги річки Говтви, так і лісові, переважно соснові масиви в заплаві та на першій надзаплавній терасі. Михнівський заказник природною перешкодою – річкою Говтвою – поділяється на дві частини. Традиційно, ще з часів утворення, землі заказника знаходилися у підпорядкуванні місцевих колгоспів (колгосп ім. Леніна – 180 га, колгосп ім. Карла Маркса – 270 га). На даний момент, юридично, у заказника два господарі – М”якеньківська (270 га) і Шевченківська (180 га) сільські Ради, які частину земель об”єкту передали у відання СТОВ “Зоря”- 173,3 га і СТОВ “Обрій” – 172,1га, а частину залишили у власному розпорядженні. Потрапити до заказника можна кількома шляхами. Доїхавши з Решетилівки до Михнівки правим берегом річки Говтви, ви практично з вулиць села потрапляєте на територію заказника. Перейшовши по дерев”яному місточку через тихоплинну Говтву, опиняєтеся на заплавних луках чи в напоєній пахощами, тиші соснового лісу. Також можна потрапити в заказник, з`їхавши з шосе Решетилівка – Кременчук на одну з польових доріг. Природний комплекс Михнівського заказника сформувався під дією як загальних зональних факторів, так і азональних. Під впливом щорічного періодичного затоплення повеневими водами прируслової ділянки та завдяки неглибокому заляганню підгрунтових вод на палеогенових піщано-глинистих відкладах утворилася лучна остепнена заплава річки Говтви. Ландшафти Михнівського заказника виконують ряд важливих функцій. Так заказник є стабілізатором клімату на місцевому рівні (мікроклімату) завдяки річці Говтві та лісовим масивам і регулятором грунтових вод у навколишній місцевості. Основним завданням Михнівського заказника є охорона і створення сприятливих умов для птахів, в тому числі водоплавних, під час гніздування, міграції, линьки і зимівлі, особливо ж чаплі сірої та чаплі білої малої, видів занесених до Червоної книги України. Територія заказника включає в себе лучно–болотні угіддя і лісові масиви, тому в ньому зосереджені і водно-болотні і лісові тварини. Водночас, ліс є притулком для птахів з територій, що прилягають до заказника. З очеретяними та рогозними заростями та вологими луками пов`язане життя сірої чаплі. Це великий птах сірого кольору з чорним чубчиком на голові, що повер- тається із зимівлі в березні. Харчується сіра чапля на мілководді, живлячись дріб-ною рибою, пуголовками, жабами, комахами. Поїдають чаплі багато мишоподібних гризунів, малоцінну та хвору рибу. Гніздиться в густих заростях очеретів, де на ку-пах зламаних стебел мостить своє гніздо, виводячи від 3 до 5 пташенят. На околицях заказника, поблизу людей селиться найпоширеніший птах з роду Лелекоподібних на Україні лелека білий (чорногуз). Свої гнізда він споруджує з гілочок на деревах, водонапірних баштах, стовпах, на очеретяних дахах будинків. Весною до гнізда спочатку повертається самець, а через 1 – 2 тижні – самка. Відкла-дає лелека від 3 до 6 яєць, які близько 5 тижнів висиджують по черзі самець і самка. Живляться чорногузи жабами, ящірками, комахами, молюсками, мишовидними гри-зунами. Цікава і чапля-бугай (водяний бик). Це невеликий птах вагою до 1 кг, з короткими ногами і коротким дзьобом. Має жовте з бурим забарвлення, чорну шапочку на голові і чорні плями на спині. Живиться тваринною їжею. Свою назву чапля дістала за своєрідний крик, який видає самець, під час шлюбного періоду. Найчисельнішими представниками птахів в заказнику є водоплавні. Це передусім птахи роду гусиних – гуси і качки. Гніздяться вони переважно на водоймах. Гуси рослиноїдні, до раціону качок входить і тваринна їжа, зокрема безхребетні. На початку березня з першими подихами весни ми чуємо в небі як радісно ві-тають рідну землю дикі гуси. Гуска дика має гарне попелясто-сіре забарвлення, розміром вона з середню свійську гуску, гнізда мостить в очеретах або в осоці, приводить до 6 гусенят. З качок поширені савка, качка-крижень, чирок-тріскунок, шило-хвіт, широконіжка та інші. Савка – це рудувато-білий птах з темними краплинними і поперечними смугами, з білою головою та чорним кільцем на шиї. Сполоханий птах не злітає, а намагається заховатися в заростях. Крижень – качка середнього розміру з гарним оперенням (нарядніше і строкатіше в самця, темно-буре у самки). Шукаючи їжу в мілких місцях, крижень перекидається головою вниз (під воду). Чирок-тріскунок – маленька качечка, вдвоє менша за свійську, найпоширеніша серед качок. У самця забарвлення спини та грудей яскраве, черево біле, боки та крила світло-сірі. На коричневій голові рисочки за очима, дзьоб чорний. Самка світло-бура, ряба, знизу біляста. Дуже добре літає і плаває, мостячи гнізда у високій та густій траві. Виводить до десятка каченят. З родини пастушкових мешкають лиска, деркач, водяна курочка. Лиска – птах з темно-сірим оперенням, масою до 1 кг. Лиска рідко виходить на сушу, тримається завжди групками. Плавучі гнізда на воді будують чомга, сірощокий крячок, малий крячок.
|
