|
–ешетил≥вська центральна районна б≥бл≥отека
|
|
Ѕ≥бл≥отека на стор≥нках прест |
|
ѕочесн≥ громад¤ни –ешетил≥вщини |
|
ƒмитренко ќлекс≥й ћаксимович |
|
–ешетил≥вщина багата на таланти, зокрема в духовн≥й сфер≥. ƒес¤ть уродженц≥в нашого району стали письменниками. —еред ц≥Їњ когорти майстр≥в художнього слова особливо вир≥зн¤Їтьс¤ самобутн≥м талантом, вагомими творчими набутками ≥ своЇр≥дним стилем писанн¤ ќлекс≥й ћаксимович ƒмитренко.† ћи, земл¤ки, пишаЇмос¤ такою видатною людиною нашого краю. ∆иттЇвий та творчий шл¤х письменника розкриваЇтьс¤ на стор≥нках пер≥одичних видань. «окрема, йому присв¤чен≥ публ≥кац≥њ: …ого шл¤х до визнанн¤ був нелегким ≥ не шовками встеленийЕ Ќародивс¤ майбутн≥й письменник 30 березн¤ 1940 року в смт –ешетил≥вка ѕолтавськоњ област≥. ƒитинство ≥ п≥дл≥тков≥ роки припали на т¤жке воЇнне лихол≥тт¤. ’лопець сп≥знав немало труднощ≥в, злидн≥в, нестатк≥в у перш≥ повоЇнн≥ роки. —ьомий ≥з девТ¤ти д≥тей у неписьменноњ матер≥ ™вдок≥њ та батька ћаксима Ц с≥льського сторожа, чоботар¤, ≥нвал≥да в≥йни, - в≥н ≥з ср≥бною медаллю зак≥нчив –ешетил≥вську середню школу є 1 (1958), мав неаби¤к≥ зд≥бност≥ до математичних наук, та через недуж≥ леген≥ не зм≥г подолати медичного огл¤ду п≥д час в≥дбору аб≥тур≥Їнт≥в на факультет електроннол≥чильних машин та апарат≥в ињвського пол≥техн≥чного ≥нституту й повернувс¤ в р≥дне селище. ¬ипалював цеглу на м≥сцевому завод≥, працював брук≥вником у районному шл¤ховому в≥дд≥л≥; роб≥тником ≥ бригадиром бригади штампувальник≥в ѕрилуцькоњ (це вже на „ерн≥г≥вщин≥) взуттЇвоњ фабрики є 19, за усп≥шну роботу був занесений на обласну ƒошку пошани (1959-1960); п≥д час профв≥дпустки написав свого першого в≥рша украњнською мовою й над≥слав його до редакц≥њ газети Ђ«ор¤ ѕолтавщиниї. Ќадрукований через к≥лька дн≥в, ≥з св≥жоњ пошти, цей в≥рш (Ђ«драстуй, ѕолтаво!..ї, за 28 травн¤ 1960 року) потрапив на ст≥л першого секретар¤ обкому парт≥њ й за його розпор¤дженн¤м був написаний на двох прим≥тних щитах при вТњзд≥ до м≥ста Ц автотрас≥ Ђ ињв-’арк≥вї та ињвському зал≥зничному вокзал≥, що вир≥шило його подальшу л≥тературну долю. «д≥бного юнака запросили на посаду л≥тпрац≥вника –ешетил≥вськоњ райгазети Ђ олгоспникї (1960-1961). “од≥шн≥ газетн≥ публ≥кац≥њ ќ. ƒмитренка позначен≥ л≥ризмом ≥ пошуком художн≥х можливостей нарисового жанру, часто юнак звертаЇтьс¤ до в≥ршуванн¤. Ќарешт≥ перед ќлекс≥Їм в≥дкриваЇтьс¤ омр≥¤ний горизонт на шл¤ху до л≥тератури. ¬≥н вступаЇ до ињвського державного ун≥верситету ≥м. “. √. Ўевченка (факультет журнал≥стики), ¤кий зак≥нчив у 1966 роц≥. ¬чивс¤ сумл≥нно, наполегливо ≥ водночас до Ђсьомого потуї, ¤к сам висловлювавс¤. ѕрацював над словом Ц писав публ≥цистичн≥, поетичн≥ й прозов≥ твори, ¤к≥ почали все част≥ше зТ¤вл¤тис¤ на стор≥нках кињвських ≥ республ≥канських рег≥ональних видань. ¬ цей час ќ. ƒмитренко зустр≥чаЇтьс¤ ≥з ¬асилем —имоненком, ¤кий залишив юному товаришев≥ автограф: Ђјльоша! «гадуй зр≥дка черкаську ос≥нь ≥ многогр≥шного раба Ѕожого ¬асил¤ —имоненка. 10.’. 62 р.ї. ѕоез≥¤ й до뤆††††††††††††† в≥домого поета буквально заполонили душу с≥льського хлопчака, дали можлив≥сть п≥зн≥ше, за р¤дком —имоненкового в≥рша та його ж† автографом написати художньо-документальну пов≥сть Ђ«гадуй зр≥дка „еркаську ос≥ньї, або Ђƒай мен≥ у думку динам≥туї. ¬асилев≥ —имоненку присв¤тив к≥лька поез≥й та к≥носценар≥й Ђ¬асиль —имоненкої (останн≥й у сп≥вавторств≥ з ћиколою Ўудрею). ѕ≥д час проходженн¤ ќлекс≥Їм студентськоњ виробничоњ практики в ЂЋ≥тературн≥й ”крањн≥ї четвертокурсника беруть у штат газети, в≥н л≥тпрац≥вник (1.02.1966), а з травн¤ того ж року Ц зав≥дувач в≥дд≥лу публ≥цистики, нарису, репортажу та ≥нформац≥њ газети. “ут найповн≥ше розгорнулис¤ зд≥бност≥ молодого письменника, журнал≥ста. „и не кожного третього-пТ¤того числа письменницька газета друкувала його ¤скрав≥ есе, сповнен≥ мужньоњ см≥ливост≥, ориг≥нальн≥ за формою, розк≥шшю у¤ви й стр≥мкоњ думки, що† дало п≥дстави видатному письменников≥ сучасност≥ ѕавлу «агребельному сказати в ≥нтервТю, даному дл¤ попул¤рного польського журналу ЂЌаше слової, а точн≥ше Ц його додатка Ц ЂЌаша культураї, с≥чень 1977, є 1: ЂЌабираЇ голосу такий прозањк, ¤к ќлекс≥й ƒмитренко. …ого пов≥ст≥ Ђ”в≥ходимо в полумТ¤Еї, Ђ—еред л≥с≥вї, ЂѕамТ¤ть ƒолини смерт≥ї побудован≥ на твердому документ≥, на вражаючих випадках ≥з житт¤. ƒмитренко обираЇ особливих людей дл¤ своњх пов≥стей, а документ подаЇ по-своЇму, з необх≥дними художн≥ми домислами. ћен≥ здаЇтьс¤, що в≥н витворюЇ ¤кийсь новий жанр у наш≥й украњнськ≥й л≥тератур≥, досить ц≥кавий ≥ характерний саме дл¤ нашоњ молодоњ прозиЕї. “ри перш≥ книги нашого земл¤ка: ЂЅо ти на земл≥ Ц людинаЕї, Ђ¬еслої й ЂЋисток подорожникаї в 1976 роц≥ в≥дзначено –еспубл≥канською л≥тературною прем≥Їю ≥м. ћ. ќстровського. Ќеспок≥йний, принципово непримиренний у боротьб≥ за еколог≥ю р≥дноњ земл≥ й р≥дноњ душ≥, тонкий знавець материнськоњ мови, передус≥м њњ полтавського колориту, ƒмитренко розворушуЇ складн≥ дл¤ письменника теми в≥йни й миру, й узагал≥ Ц в≥дпов≥дальност≥ й причетност≥ людини до всього на земл≥. …ого нарис ЂѕамТ¤ть ƒолини смерт≥ї, публ≥кований у ЂЋ≥тературн≥й ”крањн≥ї, переростаЇ в пов≥сть, а пот≥м роман Ђƒолина смерт≥ї - чи не найсерйозн≥ший письменницький погл¤д у наш≥й л≥тератур≥ на правду в≥йни й украњнського жертовного воњна в т≥й чорн≥й св≥тов≥й мТ¤сорубц≥. Ќайважчою була дорога до читача художньо-документальноњ пов≥ст≥ Ђј»—“ї, ¤ка дек≥лька раз≥в перевидавалас¤ у 80-т≥ роки, доповнювалас¤ ≥ врешт≥ стала документальним романом. Ћ≥топис дол≥ рад¤нського оф≥цера, талановитого юнака ќлександра —товби, ¤кий загинув на афганськ≥й в≥йн≥, доповнений траг≥змом втрати наших решетил≥вц≥в ¬≥тал≥¤ ѕустовара та ≤гор¤ ¬еклича. ¬ роман≥ не лише правдиво розказано про сувору мужн≥сть виконавц≥в прис¤ги, а й дано осуд систем≥, коли заради безглуздих амб≥ц≥й нехтувалис¤ людськ≥ дол≥ ≥ житт¤. Ќайпл≥дн≥ший пер≥од у творчост≥ ќлекс≥¤ ƒмитренка Ц роки прац≥ у ƒержавному видавництв≥ художньоњ л≥тератури Ђƒн≥прої, флагман≥ украњнського книгодрукуванн¤. ÷≥лих в≥с≥мнадц¤ть рок≥в в≥н очолював тут редакц≥ю Ђ–омани й пов≥ст≥ї. –азом ≥з товаришем ћиколою Ўудрею ќлекс≥й ћаксимович мандруЇ дорогами ≤вана отл¤ревського, “араса Ўевченка, ¬асил¤ —имоненка, √ригор≥¤†††††† й √ригора “ютюнник≥вЕ ” сп≥вавторств≥ народжуЇтьс¤ пов≥сть-пошук про родов≥䆆 “. Ўевченка Ц Ђ¬ерхов≥ть черещатого дубаї (1984). Ћауреат Ўевченк≥вськоњ прем≥њ ћ. Ўудр¤ так сказав про свого л≥тературного побратима: Ђ ришталевоњ чистоти серце у справжнього володар¤ слова, белетриста й нарисовц¤, поета ≥ спогадача, великого праведника ќлекс≥¤ ƒмитренка Ц майстра поетичноњ мови ≥ заступника свого народу. ’то ще з його перевесник≥в так дзв≥нко викрашуЇ образ, кому з них п≥двладна заворожлива стих≥¤ опов≥д≥, ¤кий ще письменник зум≥в так п≥днести св≥й родов≥д на височ≥нь громадських убол≥вань ≥ бентег?.. ј мова в нього Ц в≥д батька-матер≥, з полтавськоњ –ешетил≥вки, од зустр≥чей на близьких ≥ далеких дорогах; достеменн≥ше: в≥д самого себеЕ ”се св≥доме житт¤ в≥н боретьс¤, захищаЇ, заступаЇтьс¤. ћабуть, немаЇ жодноњ царини, де б його перо не ≥скрилос¤, не звучало та, боронь Ѕоже! Ц спотикалос¤ї. ѕознайомившись колись ≥з творч≥стю нашого земл¤ка, великий √риг≥р “ютюнник в≥дзначив: Ђ«дорово ти пишешЕ якось глибоко й переконливо. ј ¤ в нарисах Ц н≥що. Ќе те житт¤, не т≥ людиЕї. „ерез вс≥ творч≥ пошуки ќ. ƒмитренка наскр≥зно проходить образ р≥дноњ решетил≥вськоњ земл≥, ¤ка завжди жила в його серц≥ ≥ давала йому натхненн¤. …ого перший пом≥тний тв≥р, ¤кий засв≥тив юнака в столиц≥, був саме про –ешетил≥вку Ц це велика художньо-документальна пов≥сть-есе п≥д однойменною назвою (вона к≥лька раз≥в перевидавалас¤, доповнювалас¤ ≥ гучно прославила у св≥тах наш край). ј уже в зр≥л≥й творчост≥ в≥н назвав р≥дний край Ђземлею небесноюї (роман-есе Ђ«емл¤ небеснаї, ¤к ≥ пов≥сть Ђ’ижа кровї, написан≥ на м≥сцевому матер≥ал≥). ¬с≥ пут≥вники ≥ краЇзнавч≥ досл≥дженн¤ про наш район, ¤к≥ зараз видаютьс¤, в≥дкриваютьс¤ крилатою цитатою ќ. ƒмитренка, бо краще про –ешетил≥вку н≥хто не сказав: ЂЌа трьохсот≥й верст≥ од иЇва н≥титьс¤ серце, св¤щеннод≥Ї св≥т: за горбами, мов хто розсипав на рушнику б≥ле зерно, занамистилас¤, розтрусила хати мо¤ –ешетил≥вка, пустила на хвилю √овтви вербТ¤ну красуЕ ЌемаЇ та й не може бути крањни, поетичн≥шоњ за –ешетил≥вку, немаЇ мил≥шого селаЕ ¬ кожного Ї сво¤ –ешетил≥вка Ц ≥ т≥льки через нењ бачиш, т≥льки нею важиш складне житт¤Еї. ¬ останн≥ роки ќлекс≥й ƒмитренко прийшов до читача ще й творами, виданими ≥ перевиданими в —анкт-ѕетербурз≥ за спри¤нн¤ ≥ншого нашого славного земл¤ка-решетил≥вц¤ ј. ћ. јсаула (про нього ми вже ¬ам розпов≥дали). ÷≥ книги (Ђ«емл¤ небеснаї, 2002 р., Ђƒе беретьс¤ ƒн≥проЕї, 2004 р., Ђƒолина смерт≥ї, 2008 р.) Ц пл≥д зворушливоњ сп≥впрац≥ високодостойних уродженц≥в –ешетил≥вки. ¬иданн¤ зайн¤ли почесне м≥сце в духовн≥й скарбниц≥ нашого краю. ќлекс≥й ћаксимович, де б то не побував, у арпатах чи в ƒонбас≥, на «апор≥жж≥ чи на ƒону, на ѕ≥вноч≥ –ос≥њ, у —анкт-ѕетербурз≥ чи в ћоскв≥, в јмериц≥ чи в „орнобил≥ Ц про нього в≥н з письменник≥в написав перший, - неодм≥нно повертавс¤ до своЇњ р≥дноњ –ешетил≥вки, щиро сп≥лкувавс¤ ≥з земл¤ками. якби з≥брати вс≥ твори ќлекс≥¤ ƒмитренка ≥ видати њх, вийшов би блискучий, либонь, дес¤титомник, багатожанровий ≥ болючий саме долею украњнського слова ≥ людини, ¤ка зберегла його нав≥ки. ѕисьменнику, ¤кий гучно вписав своЇ ≥мТ¤ в ≥стор≥ю украњнськоњ л≥тератури та достойно прославл¤в у св≥тах р≥дний край, р≥шенн¤м 17-њ сес≥њ –ешетил≥вськоњ районноњ ради 5-го скликанн¤ в≥д 23 жовтн¤ 2008 року присвоЇно званн¤ Ђѕочесний громад¤нин –ешетил≥вського районуї. јле, на жаль, 8 листопада 2009 року п≥сл¤ т¤жкоњ, довготривалоњ хвороби ќлекс≥й ћаксимович ƒмитренко в≥д≥йшов за межу в≥чност≥. «гасла ¤скрава життЇва зор¤ неперес≥чноњ творчоњ особистост≥, талановитого майстра слова, ¤кого виплекала решетил≥вська земл¤. ѕТ¤та сес≥¤ 6-го скликанн¤ –ешетил≥вськоњ районноњ ради прийн¤ла р≥шенн¤ заснувати л≥тературно-мистецьку прем≥ю ≥мен≥ ќлекс≥¤ ƒмитренка Ц з метою вшануванн¤ св≥тлоњ памТ¤т≥ в≥домого украњнського письменника-земл¤ка, лауреата ƒержавноњ прем≥њ ”крањни ≥мен≥ “. √. Ўевченка. « ≥н≥ц≥ативою про заснуванн¤ такоњ прем≥њ виступили м≥сцев≥ краЇзнавц≥ ¬алер≥й та ≤гор озюри. ¬она присуджуЇтьс¤ щор≥чно до дн¤ народженн¤ ќлекс≥¤ ƒмитренка Ц 30 березн¤ ≥ урочисто вручаЇтьс¤† переможцю на традиц≥йному св¤т≥ народного мистецтва Ђ–ешетил≥вська веснаї. ѕершим лауреатом прем≥њ став ќ. ƒовгий-—теповий за трилог≥ю Ђƒалеке в≥длунн¤ї. |
