|
Решетилівська центральна районна бібліотека
|
|
Бібліотека на сторінках прест |
|
Ландшафтний заказник “Кузьменки” Дата виникнення: 22 ЛЮТОГО 1995 РОКУ.
В затишному куточку Решетилівщини, де тихоплинна Вільхова Говтва повільно котить свої води, розливаючись навесні від танення снігу і заливаючи широку долину між селами Коломак і Долина, розташувався ландшафтний заказник місцевого значення «Кузьменки». Свою назву заказник отримав від однойменного невеличкого села. Село Кузьменки розташоване на крутому правому березі Вільхової Говтви. Колись це було звичайне українське село, з часом мешканців поменшало і зараз лише кілька хат та дач відпочиваючих допомогають не зникнути Кузьменкам з адміністративної карти. В літню пору не відвести погляду від яскраво зелених просторів лук, залитих весняними водами, не переслухати шепотіння вільх та тополь на берегах замріяної Говтви. Чарують зір різнобарв'я лучних квітів, а навколишній ефір заповнюють мелодійні пісні багатоголосого хору мешканців місцевого пташиного світу. Заказник «Кузьменки» розташований в долині річки Вільхова Говтва на площі в 269,4 га. Притока Говтви на плескатій заплаві на схід від села роздвоюється, омиваючи рівнину і знову зливається біля села Долина. На території, обмеженій блакитними стрічками річки і розмістилася основна площа заказника. Потрапити до «Кузьменків» можна, з'їхавши на триста десятому кілометрі з автотраси Київ – Харків в бік села Кукобівка, або зійшовши з потяга на залізничній станції Жовтневе, що розташована в кількох сотнях метрах від ландшафтного заказника. Ландшафтний заказник місцевого значення «Кузьменки» утворений 22 лютого 1995 року з метою охорони флори та фауни типового природного заплавного комплексу, який ключає в себе ділянки лучної, болотної, прибережно-водної, водної та лісової рослинності. Переважну частину площ заказника займають заплавні луки, головними причинами утворення яких є, з одного боку, щорічне затоплення повеневими водами широкої заплави Вільхової Говтви, а з іншого, близьке до поверхні залягання грунтових вод. Заплавні луки заказника є наслідком діяльності людини, яка знищила заплавні ліси, що раніше росли на цій території. Ландшафти заказника виконують ряд важливих функцій. Так заказник є стабілізатором клімату на місцевому рівні (мікроклімату) завдяки річці Вільхова Говтва та лісовим масивам і регулятором рівня підземних вод у навколишній місцевості. Грунти на заплавних луках досить вологі протягом усього літа, вони поживні, в основному наносні. Вони складаються з мулу та інших матеріалів, принесених весняними водами або змитих дощами з навколишніх більш високих місць. Велика кількість вологи, кисню і поживних речовин у грунтах створює такі сприятливі умови, що на луках розвивається багатовидова рослинність. Таким чином, визначальний вплив на формування поверхні заказника справляє діяльність річки. Помандруймо ж разом в чарівний світ ландшафтів, у світ неповторної краси «Кузьменків». Вільхова Говтва – невелика тиха річечка, що протікає територією Диканського та Решетилівського районів. Заплава її заболочена, милує око природнім ландшафтом, різноманіттям рослинних угруповань. Рослинний комплекс Вільхової Говтви – типовий для Лівобережного Лісостепу. Широкі, просторі заплавні ландшафти, флористично багаті, насичені, роблять заказник одним із найцікавіших природоохоронних об'єктів рідного краю. Там, де русло річки промиває грунт, переважають високотравні болота. Таке болото – це цілий і неповторний світ живого. Високий рогіз широколистий, нерідко «по коліна» у воді, створює його основу. Його кореневища добре утримують стебло. Під ним розселилися нижчі рослини – досить великими групами – осока загострена, півники болотні, поодиноко – лепешняк водний, комиш лісовий (цікаво, рослина називається «комиш лісовий», а зростає лише на болотах). Ще нижче, ближче до вологого оторфовілого грунту, болотні рослини невеличкі. Привертають до себе увагу яскраво-жовті квітки і блискучі темно-зелені листки калюжниці болотної, дрібненькі, зібрані у густу пухнасту волоть жовті і білі квітки підмаренника болотного.Листки у підмаренників ніжні, вузенькі, ростуть поверхами у кільцях. Здається, що підмаренник розкрив зелені парасольки. Підмаренники не тільки прикрашають луки, а й наповнюють повітря чудовим медовим ароматом. Серед прибережних рослин часто зустрічаємо стрілолист звичайний, частуху подорожникову. Ці рослини можуть жити і в воді і на суші. У воді можна побачити багато плаваючих рослин. У сонячні дні на блакитному дзеркалі води прикрашають річку сніжно-білі величні квітки латаття білого. Гарно виглядають на спокійній блакитній воді і яскраво-золотисті квітки глечиків жовтих, плід яких схожий на маленький глечик Багато у річковій воді рослин, які все життя проводять під водою – елодея (водяна чума), яка пригнічує інші рослини, кушир, вузькі стебла якого оточені вузькими листками і кільцем зібрані навколо стебла. Кушир - корисна рослина тим, що добре очищає воду у річці. Прикрашають водне дзеркало річки дрібні зелені листки ряски горбатої, розетки ясно-зелених листків горіха плаваючого, та вольфія безкоренева, що занесені до Червоної книги України. Найбільшим багатством заказника є лучна рослинність. На підвищених ділянках «Кузьменків» переважають пухнасті м`які султани лисохвісту лучного, що нагадують хвіст лисиці та пухнасті волоті на тоненькому зеленому стеблі тонконога лучного. Тут сформувався типовий комплекс справжніх лук помірного зволоження. Немов золотисті вогники, горять серед лучних трав квіти жовтеців. Квітують жовтець багатоквітковий, золотистий, їдкий, місцями барвисті килими утворюють конюшина лучна та гірська. Конюшина росте на землях, де багато сонця і вологи, приносячи користь як лікарська рослина. Виділяється своєю волоттю дрібних білих квіток, гарним пірчастим листям гадючник звичайний. Серед високих трав ховаються подорожник середній та вероніка дібровна. В знижених вологіших місцях переважають мітлиця повзуча, полин звичайний. Досить часто зустрічаються представники родини гречкових – щавель кислий, щавель кінський, який приверає до себе увагу високим колосоподібним суцвіттям. До цієї ж родини відносяться і зібрані у густий циліндричний колос рожеві квіти гірчака зміїного. Правий підвищений берег Говтви, що прилягає до заплави, вкритий остепненими луками із яскравим барвистим різнотрав'ям. Зелене тло схилів складають тонконіг вузьколистий та келерія гребінчаста. Великі яскраві плями на схилах утворюють горошок тонколистий, залізняк колючий, схожий при цвітінні на рожеві кулясті букети. А от його родич – залізняк бульбистий, що цвіте бруднувато-рожевими квітками – вищий на зріст і не зростає щільними куртинами. На осонні зростають степові рослини – типчак овечий, юринея павутиниста, холодок багатолистий. Однак, чи не найбільше впадають в око бузкові квітки волошки сумської. Невелику площу в заказнику займають лісові ділянки, що притулилися по обидва береги річки. Це широколисті лісові масиви. Ліс має заплавний характер, але в ньому чимало і типових лісостепових рослин. Ліс різнорідний із двоярусним деревостаном. В ньому переважають середньовікові дерева вільхи чорної, тополі білої, ясена з домішкою осики та в`яза. Вони і створюють перший ярус. Другий ярус, густіший, утворюють клени – татарський та польовий, які дають численний приріст. Підлісок теж добре виявлений, його утворюють крушина, ліщина, бруслина європейська, а у вологіших місцях – ожина сиза. У трав`яному покриві лісу переважає конвалія, яка любить прохолоду та вологу. Типовими рослинами тут також є хвилівник, підмаренник заплавний, валеріана висока, хміль.на підвищених місцях переважають типові рослини широколистяних лісів: куцоніжка лісова, фіалка дивна, адокса мускусна. Весною в цих заплавних лісах трапляються великі групи анемони жовтецевої, пшінки весняної, проліски сибірської. Фауністичний комплекс ландшафтного заказника представлений переважно видами, що мають за природне середовище проживання рослинність заплавних лук та заплавних лісів. |
