|
Решетилівська центральна районна бібліотека
|
|
Бібліотека на сторінках прест |
|
Цей музей знаходиться в с. Шевченкове Решетилівського району в приміщенні місцевої школи, яку в свій час закінчував відомий вчений, академік Володимир Олександрович Пащенко. Ідея створення музею виникла відразу після того трагічного дня 19 квітня 2010 року, коли його не стало. Понад півтора року йшла підготовка до відкриття музею: тривав збір матеріалів про життя і діяльність Володимира Олександровича, готувалась відповідна кімната та експозиції. Значну кількість документів та пам’ятні відзнаки передала рідній школі академіка дружина Валентина Іванівна. Багато людей, хто знав його, мав з ним справу, надіслали свої спогади. Творчу реалізацію задуманого здійснювали працівники школи і відділу освіти за проектом члена Національної спілки народних майстрів України, решетилянина Василя Деркача. На урочистому відкритті музею крім місцевих мешканців були присутні також представники місцевої влади і самоврядування та представницька делегація Полтавського національного педагогічного університету на чолі з ректором, професором М..І. Степаненком. Всі вони мали змогу ще раз відслідкувати життєвий і творчий шлях знаного академіка, який представлений на експозиціях від дитинства до останніх днів життя. Емоційно і хвилююче розповідали про це також юні екскурсоводи, учні школи Ілона Силенко, Аліна Пилипчук, Тетяна Зубрицька та Валерія Ярмола. Гості були надзвичайно задоволені побаченим та почутим і залишили свої численні відгуки. Ось один з них: «Широчінь пам’яті про велику людину, якою був професор Володимир Пащенко, свій першопочаток бере від дня сьогоднішнього, 24 жовтня року 2011, коли в рідному селі академіка вдячні земляки відкрили музей Того, хто пішов із Шевченкового у велику науку, полинув у світ педагогіки. Хочеться вірити, що незабаром школа, яка дала знання Володі Пащенкові, носитиме його ім’я. Нехай гідний подиву науковий доробок доктора історії Пащенка гріє душу і думку орачів нашого мудрого поля пізнання, нехай його любов до людини стане взірцем для нащадків. |
|
Микола Степаненко, ректор Полтавського національного педуніверситету». Відкриття шкільного музею академіка Володимира Пащенка стало можливим завдяки зусиллям трудового колективу школи при допомозі відділу освіти Решетилівської районної держадміністрації (начальник Г.Голуб) та місцевого господарства «Обрій» (директор М. Савченко). А окрасою свята став виступ в реконструйованому сільському будинку культури народного хору «Калина» Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. Самі музейні матеріали розміщені в рекреації другого поверху школи і окремої кімнати. Перше, що впадає у вічі відвідувачів, – це великий, майже на всю бічну стіну, фотостенд, на якому зображений В. Пащенко на тлі рідної решетилівської природи. |
|
В останні роки свого життя він часто приїжджав у рідні місця, любив зустрітися із земляками, відвідати могилу батьків. Здавалося, що тут, на Решетилівщині, він черпав додаткову життєву енергетику. Дружина кличе на вихідні до театру, а він: «Щось давно я не зустрічався з селянами (так він називав решетилян), потрібно поїхати, відвідати…». Ці зустрічі були хвилюючими і завжди емоційно насиченими. Академік завжди поводився дуже просто і невимушено, у спілкуванні запам’ятовувався доброзичливим і відвертим, при потребі був діловим і уважним, вдало «пересипаючи» розмову жартами. Ніколи не уникав можливості зустрітися із працівниками школи, учнями. Уважно вислуховував кожного, висловлював свої думки відносно почутого. І був максимально конкретним. Цікавився здобутками випускників вузу, їх долею в самостійному житті. Зліва – фотосюжети митєвостей його швидкоплинного життя, де він з відомими людьми нашого часу: Б. Олійником, Р.Кириченко, Й. Кобзоном… Праворуч в рекреації – фотографії на тему “В.О Пащенко і спорт’’. Взагалі фізична культура і спорт займали вагоме місце в буднях Володимира Олександровича і, перебуваючи в стінах рідної школи, завжди цікавився нашими надбаннями в цій сфері. Сам з дитинства захоплювався футболом. Як потім зізнався, виступав в амплуа півзахисника. Швидкий, надзвичайно рухливий, невеликий зростом, але міцної, атлетичної статури – таким він запам’ятався ровесникам на футбольному полі. Вже потім, у силу обставин став віддавати більше часу тенісу. На цьому поприщі наші погляди повністю співпадали. Знаючи пристрасть академіка і беручи участь у різного роду змаганнях, спортсмени школи завжди прагнули виступати якнайкраще. Протягом двох десятиліть вони – постійні призери районних турнірів з волейболу, футболу, легкої атлетики. Ставши студентами вузів та після закінчення, більшість з них не залишає улюбленої справи і має чимало вагомих здобутків. Школа ними пишається, ними завжди пишався і В. О. Пащенко. Не випадково якраз під час однієї з таких зустрічей і народилася ідея проводити районний турнір футбольних команд під його егідою, що став традиційним і ввійшов у регіональну історію як Кубок академіка В.О. Пащенка. Прикро, але поки що шкільна команда не була його володарем, хоча цього дуже хотів Володимир Олександрович. Учений гордився тим, що саме в Шевченковому з’явився, мабуть, чи не вперше в сільській місцевості області універсальний спортивний майданчик із штучним покриттям. То була справді трудова епопея місцевого масштабу, коли за рекордно короткий термін – всього 14 днів (а вже був листопад і насувалася зима) силами колективу школи, батьків, активу села, при допомозі ближніх сільгосппідприємств і районного керівництва вдалося облаштувати цю споруду. Наполегливість і висока працездатність, опора, перш за все, на власні сили стали запорукою успіху. В музейній кімнаті експозиція розпочинається з фото матеріалів, які ілюструють ранній період життя вченого . |
