|
–ешетил≥вська центральна районна б≥бл≥отека
|
|
Ѕ≥бл≥отека на стор≥нках прест |
|
ќс≥нн¤ гор≥шина
Ќав≥давс¤ в це село саме на —паса. ’оч воно св¤то, вважай, ≥ рел≥г≥йне, але то вже лиш по звичц≥ ми так вва≠жаЇмо; нав≥ть соромимос¤ з≥знатис¤, що сид≥ли в цей день об≥дньоњ пори у стареньких батьк≥в за столом ≥ в догоду матер≥ мазали губи шматочком св¤ченого сала, аби вони не тр≥скалис¤ в≥д сонц¤ чи прот¤г≥в, а перед тим ще мати й окропила Ђв≥д лихого окаї св¤ченою во≠дою, теж привезеною кимось ≥з старих ж≥нок Ђ≥з храму Ѕожогої. ¬ Ѕога ми не в≥руЇмо, але щось скор¤Ї нас перед цим народним звичаЇм, з ¤кого вже й дух церков≠ний вив≥тривс¤, а лишилас¤ гарна традиц≥¤, що все ще збираЇ до батьк≥вського гн≥зда д≥тей, ¤ким уже й сивина притрусила порохом скрон≥. —онце хилилос¤ на веч≥р, погода сто¤ла тиха; над л≥сосмугою, де вмощувалос¤ св≥тило, рожев≥ли на всю ширину неба полотн¤н≥ пасма, але ¤кось приглушено, та й небо на весь вид теж примерхле, невиразне. ’ати б≥л≥ли в зелен≥й оправ≥ садк≥в, жовт≥ли на ¤блу≠н¤х стигл≥ ¤блука, ≥ бл≥де св≥тло в≥д них падало на тра≠ву, д≥ставало й запиленоњ дороги. ѕаркувато. я зупинивс¤ об≥ч дороги, поогл¤давс¤, але н≥де н≥ душ≥ живоњ не вглед≥в. ’≥ба з ¤кого двору виб≥жить кур≠ка попорпатись у гар¤чому порос≥ чи вижене њњ ¤кийсь норовистий п≥вень. “од≥ ¤ рушив через дорогу в першу-л≥пшу господу: треба ж було шукати ноч≥вл≥, доки не стемн≥ло. «айшов у один дв≥р, постукав у с≥нешн≥ двер≥. Ќе шелеснуло нав≥ть. ѕостукав ще, уже дужче, р≥зь двер≥ зачулос¤ шаруд≥нн¤, а згодом вони в≥дчинилис¤, ≥ на пороз≥ з'¤вилас¤ стара ж≥нка: чорне, але в густому борошн≥ волосс¤ розпатлане, оч≥ заспан≥, а губи тремт¤ть. Ч† ’то... хто тут? ѕоздоровкавс¤, кажу, чого треба. Ч† ≈-е, голубе, хто зна, хто ти за людиночка. ѕрийми тебе, а тод≥ лишечка не оберешс¤, ¤к собака реп'¤х≥в. ћоже, веч≥рочок прийде, спати л¤жу, а ти нищечком п≥дкрадешс¤, подушкою накриЇш, що й не писну, та й був такий? Ч† “а чого б же... Ч† ≈ге,†† вс¤к≥†† тепер†† людочки вештаютьс¤. олись, було, л¤гала ≥ дверей не засувала, а це б раденька ≥ в≥к≠на позачин¤ти, та, ¤к на гр≥х, в≥конниць нема,Ч вела своЇњ ≥ пильно придивл¤лас¤, наче колючкою протинала. ,††† Ч ќсь же документ, коли так. Ч† ≤ що з того? Ѕомажку й п≥дробить можна. Ч† ўо ви? Ч† ј-а, Ѕоже ти м≥й... “≥льки б гр≥шц≥. «а гр≥шц≥ все можна. “и чолов≥к молодий, мало в св≥т≥ жив, куцо що бачив. ј ¤ пожила-погорювала ≥ всенького набачилас¤. Ќе†† обкрутиш†† мене,Ч ≥†† крючкувати솆 пальцем перед самим моњм носом поводила, а пот≥м ще й п≥дморгнула чорним лискучим оком.Ч √е? ќдурити бабу хочеш, ха≠ламидник? Ч† як можна? Ч† “и чого це потривожив м≥й сон? “ин¤ютьс¤ тут вс¤к≥. ≤ди, голубе, йди,Ч ≥ карлючкою на мене настав≠л¤Ї. Ч† ’оч п≥дкаж≥ть, до кого можна зайти? Ч задкую спантеличений. Ч† ’то заможно живе, той не впустить, н≥-≥... “епер не те, що колись було. ј он через улицю, трохи вб≥к,Ч тикнула п≥дн¤тою карлючкою через дорогу,Ч кума мо¤ —иротиха. “ак та приймаЇ. —поконв≥ку живуть у нењ. ј¤кже, свого чолов≥ка пом≥ж пальц≥в випустила, то хоч б≥л¤ чужого погр≥Їтьс¤. Ѕоронь Ѕоже, не про тебе, дити≠ночко, ти ще молодюс≥нький. ’≥-х≥-х≥... ќто до нењ йди. ¬она прийме. ј ¤ н≥. Ѕоже збав. Ќа вулиц≥ аж з≥тхнув полегшено, а то попавс¤, ¤к окунь на гачок без наживки. «айшов ≥ в цей дв≥р. ’ата старенька, але чепурна, поб≥лена вапном, призьба п≥дведена червоною глиною; у двор≥, де м≥ж споришу пролисини с≥р≥, заметено. ’ата сто¤ла у вишничку, дерева росли густо, зат≥н¤≠ли одне одного, але боки, що виривалис¤ на прост≥р, всипан≥ аж чорним, таким зеленим, лист¤м, прив'¤лим в≥д спеки. « прич≥лка росла розлога шовковиц¤, ¤годи на н≥й давним-давно в≥досп≥ли, ≥ њх обнесли д≥тлахи й шпаки. ј за нею дв≥ ¤блун≥ про щось м≥ж собою мовчали, але розум≥лис¤ на тому мовчанн≥. «а ¤блун¤ми стеливс¤ город, а за городом починали≠с¤ колгоспн≥ пол¤, а туди вб≥к зелен≥ла левада вербами, але самого бол≥тц¤ не видно, заступили осоки й очерет. “оркнув двер≥, а вони так ≥ в≥дчинилис¤. Ќав≥ть не скрипнули. «агл¤нув у с≥ни. «в≥дти на мене дихнуло мишами ≥ гасом Ч в кутку на табуретц≥ сто¤в керогаз. Ч†† ™ хто дома? Ч гукнув голосно. ” хат≥ ледь чутно зачовгало, двер≥ в≥дкрилис¤, ≥ на пороз≥ стала низенька худорл¤ва ж≥нка, пов'¤зана б≥≠лою хусткою в чорну крапинку. Ч† ∆ив≥, жив≥... ј¤кже, вже б ≥ померти пора, та нема на кого кинути двора,Ч доступилас¤ до мене. Ч† ƒобрий день вам,Ч кажу њй. Ч† ƒоброго здоров'¤,Ч дивитьс¤ на мене с≥рими очи≠ма ≥ наче по голов≥ гладить, аж в≥дчув њњ шершаву до≠лоньку на т≥м'њ.Ч яким побитом? Ч† ƒн≥в на два... Ч† Ќа кватерю? Ч зрад≥ла ж≥нка, ≥ њњ оч≥ мовби по≠б≥льшали в≥д того.Ч јга, що вам сказати, людино добра? ∆иву одна-одн≥с≥нька. Ќ≥ родини, н≥ билини. ’ата в мене велика, хоч на кон≥ по н≥й гасай. “о заходьте й жив≥ть соб≥ ст≥льки хочете. ” мене чисто, не б≥йтесь. ј що миш≠ками п≥дпахаЇ, так що вд≥Їш? —теп одразу за юродом. ј в мене порос¤, курочки. ќт ≥ тримаю в чулан≥ пше≠нички парку клуночк≥в та дертичку. Ќа горищ≥ на бан≠тин≥ кукургузка висить. “о воно, ≥родськ≥ душ≥, й про≠мишл¤ють. јле ви не звертайте уваги. ¬ хат≥ њх немаЇ. ’одьомте. «айшли. ’атина невелика. “ут п≥ч, коло в≥кна ст≥л, п≥д ст≥ною л≥жко, а б≥л¤ одв≥рка старий мисник, прикритий сит≠цевою занав≥сочкою. Ќад л≥жком у рамц≥ ≥ п≥д склом репродукц≥¤: молодий чорновусий козак п≥д тополею обн≥маЇ д≥вчину чорноброву. Ч† ќтуд膆 проходьте,Ч показуЇ на вузеньк≥†† одв≥рки без† дверей,†† зам≥сть†† ¤ких† зноↆ занав≥ска картата ви≠сить.Ч ” ц≥й зал≥ ≥ житимете. «алою на сел≥ звуть б≥льшу половину хати, де т≥льки в≥дпочивають чи справл¤ють св¤та та вс¤к≥ гул¤нн¤. “ут також п≥д глухою ст≥ною сто¤ло широке дерев'¤не л≥жко з горою подушок у вишиваних наволочках, над ним килимок мальований, а на ньому озерце з б≥лими' лебед¤ми. Ћебед≥ ¤к≥сь довгошињ, кумедн≥. —еред к≥мна≠ти круглий ст≥л скатертиною накритий, а навпроти диван дерев'¤ний староњ виробки. ƒол≥вка встелена до≠мотканими р¤дюшками з р≥знобарвними смугами. Ќа покутт≥ висить уже потемн≥ла в≥д давност≥ ≥кона ≥з св¤≠тим, ¤кий сваритьс¤: ЂЌе согр≥шиї. Ч† —тавте свого портфел¤ ≥ ходьомте руки помиЇте. ѕ≥доб≥даЇте з дороги,Ч мовила господарка, перечекав≠ши, доки ¤ обдивлюс¤ всю св≥тлицю. «ливала мен≥ п≥д ганком, пот≥м подала хруск≥тливий рушник ≥, поки ¤ витирав руки, розпитувала: Ч† ј чого так скоро? Ч† ...Ч розв≥в ¤ руками. Ч† ∆аль, жаль. Ч† „ому? Ч† ’оч би нагомон≥лас¤ з вами. ј то що тут у сел≥ Ч одне й те ж по к≥лька раз≥в перебалакуЇмо. азала ≥ заходила в с≥ни поперед мене, виносила з чулана четвертинку сала, швиденько нар≥зала шматоч≠ками ≥ клала на сковороду, ¤ка вже розпеклас¤ на керо≠газ≥. Ќе бачив, коли встигла й поставити. —ало на гар¤чому зашкварчало, ≥ по с≥н¤х роз≥йшовс¤ смачний запах, перетрутивши вс≥ ≥нш≥. ѕот≥м вона пор≥зала к≥лечками цибул≥ ≥ теж поклала ≥, вже ¤к цибул¤ п≥друм'¤нилас¤, вбила туди к≥лька ¤Їць, а ¤ зайшов до св≥тлиц≥. „ерез де¤кий час вона мене покликала. Ќа стол≥ сто¤ла ¤Їчн¤, молода в≥дварена картопл¤, скл¤нка з кисл¤ком, салат ≥з пом≥дор≥в та ог≥рк≥в, пома≠щений ол≥Їю ≥ оцтом. Ч†† ѕ≥доб≥даЇте, а тод≥ спочинете. «вин¤йте, що об≥д такий слабенький, але ж живу одна, роботи на город≥ багацько, то вже куди про т≥ борщ≥ думати. ј дл¤ вас зготовлю, будьте певн≥. артопельку бер≥ть. я нарошки нарила саме др≥бненькоњ.† ¬она† мен≥ смачн≥ше† отака. та ще коли й з кисл¤ночкою. ѕравда ж, добра? ≈ге ж? ѓжте, њжте, не соромтес¤. ѕрипрошувала ≥ с≥дала навпроти мене. я в≥дкуштовував кожноњ страви ≥ н≥¤ков≥в п≥д уважним погл¤дом њњ маленьких с≥рих очей, що були схож≥ на два листочки гор≥шини ос≥нньоњ, ¤к≥ лежали на дн≥ прозорого струмка ≥ обмивалис¤ чистою водою. ћовчати було незручно, ≥ ¤ здобувс¤ на слово. Ч† ќтак одна ≥ живете? Ч запитав. ¬она н≥ск≥лечки не здивувалас¤ моЇму запитанню, а все дивилас¤ журливо ≥ лаг≥дно притуманен≥стю с≥рих очей. ƒивилас¤ трохи мружачись, збираючи по краЇч≠ках в≥д скронь безл≥ч павутинок тоненьких, тканих не≠вт≥шними ночами. утики тонких губ≥в, що вже не цв≥ли маковими пелюстками, а були ¤к т≥ ж пелюстки, т≥льки вже з≥рван≥ ≥ за полудень з≥в'¤л≥, розходилис¤ у ледь пом≥тн≥й усм≥шц≥, то знов в≥дхлинали прозорою хвилею назад, лишаючи на бережках пружечки, ¤к ото прожилки в листочка. ј сиве волосс¤ розд≥лене на про-б≥р ≥ приховане хустиною. Ч† ќдна, р≥дненький, одна. Ч† ј чого ж гак? Ч† ” житт≥ не кожному солодко. ќй не кожному,Ч в≥дказала, ≥ легенький в≥терець з≥тханн¤ торкнувс¤ моњх в≥й. Ч† –одом же ти зв≥дки? Ч запитуЇ згодом. Ч† “утешн≥й,Ч в≥дпов≥даю,Ч ≥з Ўрамк≥в. «араз, прав≠да, в райцентр≥ живу. Ч† ј† ¤† не тутейна,Ч з≥тхнула скрушно.Ч Ќе знаю ≥ роду свого. ѕрибилас¤ в голодне л≥то д≥вчатком, кажуть люди. ј чи ¤ знаю? –осла в чужих людей, багатих. ƒи-тину њм гл¤д≥ла, “а чого т≥льки не робила. ¬они поснуть, дит¤ засне, тод≥ вже ≥ ¤ прил¤жу Ч кофтинку латанень-ку на дол≥вку простелю, а хустинкою вкриюс¤. “а, Ѕо≠же... ƒев'¤ть було а чи, може, й б≥льше, посилаЇ мене хаз¤йка на своњ луки с≥но перевертати. ј воли здоров≥ так≥, круторог≥, ¤рмо важке. “о ¤ почухаю волов≥ шию: ЂЌагни, голову, нагниї,Ч прошу. ¬≥н ≥ нагне. —лухн¤≠н≥ були. ј ¤ швиденько накину ¤рмо, а пот≥м другого також. “елицю прив'¤зала до задка брички ≥ поњхала. ¬оли ¤к гори, телиц¤ молода, мало що бачила. ≤ду. Ћуки хаз¤йчин≥ були далеко, верстсв ≥з дес¤ть, за зал≥зни≠цею. ј чи ¤ знала, що воно таке, ота зал≥зниц¤? ƒор≥ж≠ка вузенька, по обидва боки людськ≥ пшениц≥ ст≥нами сто¤ть, ј тут ¤к вискоче щось здоровецьке та чорне з-за пагорба, ¤к свисне, що й вуха позакладало. —ердень≠ко моЇ з л¤ку ледве не виплюнуло Ч отаке страхови≠сько суне. Ђ÷е ж воно мене задавить,Ч думаю.Ч ƒо≠р≥жка†† вузенька,†† розминутис¤†† н≥¤кї.†† ј†† воно б≥жить пр¤мо на мене. инулась ¤ воли розвертати, а вони в пшеницю зайшли, олоски з'њдають, телиц¤ ногами вперлас¤, не йде. Ќалигачем њй роги зн¤ло, кров летом летить. я в смерть перел¤калас¤, плачу, а паровоз (це вже ¤ пот≥м узнала), пройшов соб≥ стороною. „и ж ¤ тод≥ в≥дала, що в≥н т≥льки по рейках б≥гаЇ? Ѕоже, воли та телиц¤ пшеницю потравили. як гл¤нула, то й отерп≠ла вс¤. Ђ÷е ж наб≥жать людоньки, вони мен≥ й кишки випуст¤ть. ”б'ють на м≥сц≥ї,Ч думаю та вол≥в вигоню на дорогу, а мене так усю ≥ трусить. ”п≥ймала телицю, за шию прив'¤зала. ѕовернулас¤ додому, а хаз¤йка руками в боки вз¤лас¤ та давай мене страмити: Ђ“и й така, ти й с¤ка, ти й д≥вул¤ вже, а паровоза зл¤кала≠с¤ї. ≤ насм≥хаЇтьс¤. „ого ти насм≥хаЇшс¤? „и ¤ його коли бачила? ≤ все було Ч д≥вул¤ та й д≥вул¤... ≤ задумалас¤, задумалас¤ по мов≥ своњй, а в очах по≠глибшало, ¤к у криниц¤х води, ј тод≥ нараз спохватилас¤, в≥дмахнулас¤ долоньками в≥д обличч¤, наче одгонила т¤жк≥ њњ серцю згадки, ≥ заусм≥халась. Ч† ќй, вибачай, що забалакала, це ж з дороги спочи≠ти, не б≥йсь, хочеш. ’оди в ту хату поспи. —ама ж заходилас¤ прибирати з≥ столу, а ¤ зайшов у св≥тлицю. –озгл¤дав рушники над в≥кнами, над кар≠точками в рамках, картину, на ¤к≥й, очевидно, руками господарки вишито д≥вчину з оленем, ≥ так стало затиш≠но, що начеб ¤ в батьк≥вськ≥й хат≥ ≥ зараз зайде мама. Ч† ѕрибрала, а тепер ≥ тоб≥ постелю,Ч зайшла госпо≠дарка ≥ стала розбирати л≥жко. Ч† Ќ≥,†† н≥,Ч заперечиↆ ¤,Ч поклад≥ть†† подушку†† на диван. “ам прил¤жу. Ч† “а ¤к же, там твердо. Ч† Ќ≥чого, аби клопоту. Ч† ѕостелю тод≥ кожуха. оли все було зроблено ≥ ¤ прил≥г, вона прис≥ла на ст≥льчику збоку, ≥ знов погл¤д в њњ очах поглибшав. Ч† ј вже ¤к була д≥вкою, колгосп зорган≥зували. ≤ ¤ вступила. ¬текла в≥д своњх хаз¤њн≥в. ј поки ж на них дурно за один харч злидненький та хламидину ¤ку зно≠шену руки в робот≥† обривати?† «азналас¤ в† колгосп≥ з конюхом. ѕетром його звали.† Ѕув в≥н хлопець хоч куди ≥ душ≥ доброњ, але ¤кийсь невитриманий. “а чи бачать оч≥, коли серце тр≥поче? ∆ив ѕетро з батьками, а вони ¤к упертис¤: ЂЌав≥що нам така нев≥стка Ч н≥ кола н≥ двора, ще й у громадському дом≥ живе. „и ж ми тебе ростили-годували дл¤ такого?ї ≤ н≥ в ¤ку не дають згоди нам сп≥льно жити. ѕетро б≥гав, кип'¤тивс¤, а викип≥в ≥ об≥в'¤в. —тр≥лись увечер≥ п≥сл¤ роботи Ч ¤ б≥л¤ свиней управ≠л¤лас¤, в≥н б≥л¤ коней, стали п≥д осокором, а в≥н при м≥с¤ц≥ аж св≥титьс¤. Ђўо ж воно оце тепер буде?ї Ч питаюс¤. Ђўось та будеї,Ч в≥дказуЇ ѕетро, а оч≥ його повз мене так наче проход¤ть ≥ байдуже њм, що тремчу вс¤, що розпач мною т≥паЇ, наче конопелькою в холодн≥й, крижан≥й вод≥. —тоњть м≥й ѕетро ≥ не здригнетьс¤, ≥ не зворухнетьс¤, ¤к скам'¤н≥в. ќсок≥р т≥льки шелестить лист¤м. ≤ журно так, журно, ще б≥льшого жалю мен≥ завдаЇ. —тисло мене, здавило г≥ркотою, аж в груд¤х забол≥ло. як в≥д≠чуло серце Ч останн≥й наш вечерочок, останн¤ стр≥ченька, а вже розлука на плеч≥ зл¤гаЇ н≥ччю, а вже з≥рки висв≥чуютьс¤ так, що всю мене наскр≥зь протинають, просв≥чують ≥ бачать все, все, все, що в мен≥ робитьс¤, що в мен≥ д≥Їтьс¤, ¤к серденько моЇ сир≥тське обливаЇ≠тьс¤ кров'ю гар¤чою, ≥ вже хочуть з мене душу мою вийн¤ти, ≥ вже хочуть спопелити. Ўукаю його оч≥, хочу в них загл¤нути, а в≥н ховаЇ, бо соромно, що надумав батьков≥-матер≥ скоритись ≥ мене, сироту, кинути. ј ¤ ж тод≥ ще не знала н≥чого. “≥льки серце в≥дчувало Ч то заниЇ, то заб'Їтьс¤, то замре. ќбхопила ѕетра руками, обвила м≥цно, ¤к омела ¤в≥р, обливаю сльозами, а душечку ж вони йому не проп≥ка≠ють, стоњть ≥ н≥ мур-мур. Ђўо з тобою, ѕетрусю?ї Ч питаю. ЂЌаморивс¤ї,Ч каже. Ђ≤ в мене ручечки й н≥женьки бол¤тьї,Ч кажу йому. Ђ“о й ≥ди соб≥ додому... громадськогої,Ч в≥дказуЇ так, що затремт≥ла ¤, ¤к осичка в≥д в≥тру шпаркого. Ђ ине мене, кине, сиротину б≥дну, безбороннуї,Ч аж знет¤милас¤. ј в≥н таке, начеб в≥дпихаЇ мене в≥д себе. ≤ вже не обн≥маЇ, ≥ не ласкав, ¤к було колись, а т≥льки бликне очищами, ¤к сапсан, що й всередин≥ в мене щось обри≠ваЇтьс¤ ≥ пучечки холонуть, з≥тхне роздратовано ≥ наче душу виймав ≥ об землю кидаЇ. ”пала перед ним на кол≥на, ¤к п≥дкосило то. Ђѕетрику-соколику, не кидай менеї. ¬≥н спалахнув, оч≥ хижо блиснули, а т≥лечко в мене враз вз¤лос¤ др≥бнесенькими холодиночками, наче боз≠на-ск≥льки голочок у мене заразом вштрикнули. Ќогою тупнув,† аж земл¤ колихнулась ≥ трави поникли.
|
