|
Решетилівська центральна районна бібліотека
|
|
Бібліотека на сторінках прест |
|
Майстри Решетилівщини |
|
ГІСТЬ ЗІ СТОЛИЦІ
В село наше Солониці Якось ненароком Завітав аж зі столиці Начальник високий. При краватці, повнотілий – Аж тріщить сорочка. Викотився, весь спітнілий, Із «Джипа», як бочка. Зібралося в сільськім клубі Стариків чимало. «А що ж цей казати буде?» – Всіх цікавість брала. «Як будемо завтра жити?», «Чи пенсії йтимуть?», «Чим за світло й газ платити?», «Хліб в село везтимуть?», «Ліків ні за що придбати. Статки незавидні…» «Скільки ж можна бідувати І терпіти злидні?» – Такі сипались питання, Наче град, із залу… У джинсових гість був штанях Й тримавсь без провалу На трибуні дві години Спокійно й велично (Що то значить для чинуші – Увійшло вже в звичку). Правді, піт його всю пику Росою обсипав. Поки се та те мурликав, Графін води випив. Видно, десь у ресторані Гарно пообідав… А повідав він селянам Про загальні біди: «Занепало виробництво, Скорочено штати. Катма грошей у бюджетах… Немає зарплати. Звідки ж пенсії великі Вам, шановні, взяти? Окрім ваших, по країні Проблем ще багато… Труднощі ці подолати Зможуть внуки, діти… Тільки требі, дорогенькі, Трохи потерпіти!» – Запевняв усіх присутніх Цей гість зі столиці. Не сміявся на всі кутні – Смутнів для годиться. Під кінець зронив крізь сльози: – Добре пам’ятаю Я дитинство босоноге… І вам співчуваю: Босонога у вас старість І життя убоге… – Тож до кого нам звертатись – До вас чи до Бога?! |
